Сторінка 1 Близький Схід у першій половині ХХ ст.

Учебные материалы » Сторінка 1 Близький Схід у першій половині ХХ ст.

У роки Першої світової війни Близький Схід став ареною бойових дій між Османською імперією та країнами Антанти. З метою забезпечення успіху в антитурецькій боротьбі західні країни змушені були звернутися за підтримкою до еміра Хіджазу та шерифа Мекки Хусейна -авторитетного серед арабського населення Близького Сходу глави роду хашимітів.

сервис volvo спб срочно

Англійський міністр закордонних справ лорд А.Бальфур від імені кабінету міністрів 2 листопада 1917 року звернувся до почесного голови Сіоністської федерації Англії банкіра Ротшильда з листом-декларацією, в котрому, зокрема, було оголошено, що "уряд Його Величності прихильно ставиться до створення в Палестині національного осередку для єврейського народу". У лютому 1918 р. декларацію Бальфура підтримала Франція, а згодом і США.

Після закінчення війни значно активізувалася дипломатична боротьба навколо майбутнього Палестини. ВСО 3 лютого 1919 р. передала на розгляд Верховної Ради Антанти на Паризькій мирній конференції проект створення "єврейського національного осередку" на Близькому Сході. Територіально землі, на які претендували євреї, значно переважали Палестину: зокрема, вони охоплювали верхів'я р.Йордан у Сирії, південь Лівану до Сідона, південь долин Бекаа і Хауран, зону залізниці Дераа-Маан і узбережжя Акабської затоки.

На Аравійському півострові після закінчення Першої світової війни існувало 5 незалежних арабських держав: Хіджаз (Мекка), Неджд (Ер-Ріяд), Асір (Ет-Таїф), Джебель-Шаммар (Хаіль) і Ємен (Ходейда). Територія Аравії видавалася західним державам надто бідною, аби витрачати сили та матеріальні засоби для її завоювання. Лише на крайньому півдні півострова містилися багаті на нафту англійські колонії Аден, Маскат, Кувейт, Катар та інші дрібніші емірати.

Незадоволений спробами англійського посередництва Ібн Сауд напав на Ірак, а Хусейн проголосив себе 7 березня 1924 р. халіфом. На той час халіфат у Туреччині, який зберігали Османи з 1517 р., вже було скасовано, тому Хусейна як духовного главу ісламу визнали Сирія, Палестина, Трансйорданія та Ірак. Решта мусульманського світу, особливо в неарабських країнах, нового халіфа не визнали. Ібн Сауд отримав зручний привід розправитися зі своїм давнім суперником, тому 29 серпня наказав військам саудитів напасти на Хіджаз. Метою походу Ібн Сауд називав зміщення "узурпатора". Після перемоги, 8 січня 1926 р. збори мусульманських старійшин проголосили Ібн Сауда королем Хіджазу та султаном Неджду (з 23 вересня 1932 р. – Саудівська Аравія, площа – 2 млн. кв. км, населення – 22 млн. чол. на 2000 р.).

Основные события войны 1812. Причины войны 1812
3-я русско-французская война была вызвана противоречием экономических и политических взглядов правительств обеих держав и завоевательскими устремлениями Наполеона. Наполеон стремился к мировому господству и желал подчинения России. Александр I не только не считал возможным подчиниться Наполеону, но сам желал влиять на дела Европы, как п ...

Государственная деятельность М.М. Сперанского и его проект политической реформы в России
Очень большую роль в разработке и проведении реформ играл выдающийся русский государственный деятель Михаил Михайлович Сперанский, сын простого священника, ставший позже графом. По словам Ключевского, это был «организатор, какие немного проявлялись в нашей истории». Сперанский составил обширный и стройный план преобразований, из которог ...

Политические и правовые учения Питирима Сорокина
Основные его учения основываются на социологии. Весной 1920 года им были написаны два тома "Системы социологии". В этой работе Сорокин, по собственному признанию, попытался запечатлеть "смутный абрис социологической науки". Вся социология делится на теоретическую и практическую. В свою очередь, теоретическая социол ...