Проведення реформи 1861р в російській Україні
Кримська війна 1853-1856 рр. продемонструвала економічну відсталість, воєнну нездатність Російської імперії, виснажувала українські землі, що були основним джерелом постачання царської армії всім необхідним і поповнення її солдатами. Росія зазнала ганебної поразки, яка прискорила назрівання революційної ситуації.
19 лютого 1861 р. Олександр II підписав «Маніфест» про скасування кріпосництва і «Положення про селян, звільнених від кріпосної залежності». Селяни-кріпаки, що доти були власністю поміщиків, отримували особисту свободу. За садиби й польові наділи вони мали вносити викуп. Селянам дозволялося без сплати мита торгувати, відкривати фабрики та різні промисли, підприємства, займатися ремеслом за місцем проживання, вступати до гільдій і торговельних організацій.
Наслідком реформи 1861 р. стало й подальше розшарування селянства. До сільської буржуазії належало 448 тис. дворів (5 млн. осіб), що зосереджували майже 40% всіх надільних і приватних земель. Решту - 550 тис. дворів (5-6 млн. осіб) становили середняки, які були власниками четвертої частини надільних земель. Частина селян, які розорилися, йшла до господарств поміщиків, заможних селян і в промисловість.
Возникновение приказов
Образование Русского государства, рост производительных сил в нем, развитие товарно-денежных отношений, формирование национального рынка ломали старый вотчинно-феодальный строй управления государством, как личным хозяйством московских царей, "приказывавших" заведывание его отдельными частями своим личным слугам. От "прика ...
Реформы Селима III.
Прогрессирующий упадок империи чувствовали и представители господствующего феодального класса. Наиболее дальновидные из них пытались найти выход в реформах, направленных на преодоление сепаратизма пашей и укрепления власти султана.
Реформаторы добивались оздоровления финансов, укрепления армии и администрации. Более значительная попытк ...
Балтославяне и “великое переселение народов”
В числе последних крупных миграционных волн
индоевропейцев были носители древнеевропейских диалектов, откочевавших в Европу. По мере продвижения на запад из них выделялись племенные объединения, оседавшие на новых территориях. Одновременно с обретением новой родины происходило разделение племен по роду их основной деятельности: земледе ...