Проведення реформи 1861р в російській Україні
Кримська війна 1853-1856 рр. продемонструвала економічну відсталість, воєнну нездатність Російської імперії, виснажувала українські землі, що були основним джерелом постачання царської армії всім необхідним і поповнення її солдатами. Росія зазнала ганебної поразки, яка прискорила назрівання революційної ситуації.
19 лютого 1861 р. Олександр II підписав «Маніфест» про скасування кріпосництва і «Положення про селян, звільнених від кріпосної залежності». Селяни-кріпаки, що доти були власністю поміщиків, отримували особисту свободу. За садиби й польові наділи вони мали вносити викуп. Селянам дозволялося без сплати мита торгувати, відкривати фабрики та різні промисли, підприємства, займатися ремеслом за місцем проживання, вступати до гільдій і торговельних організацій.
Наслідком реформи 1861 р. стало й подальше розшарування селянства. До сільської буржуазії належало 448 тис. дворів (5 млн. осіб), що зосереджували майже 40% всіх надільних і приватних земель. Решту - 550 тис. дворів (5-6 млн. осіб) становили середняки, які були власниками четвертої частини надільних земель. Частина селян, які розорилися, йшла до господарств поміщиків, заможних селян і в промисловість.
Дворянское общество накануне отмены крепостного
права
Русское дворянство не было однородным по своему составу и социальному положению. В 1858 - 1859 гг. в России насчитывалось около одного миллиона представителей дворянского сословия. Около 35% из них принадлежало к личному дворянству, которому запрещалось без особого разрешения владеть крепостными. Наибольшее число помещиков - более 75% - ...
Внутренняя и внешняя политика России в XVII в.. Бунташный век
Царь Михаил Федорович. 11 июля 1613 г. первый русский царь из династии Романовых венчался на царство. Молодому и неопытному царю в условиях разорения страны требовалась поддержка. Земские соборы заседали почти беспрерывно первые десять лет правления. Поначалу решающую роль в управлении государством стали играть мать царя и его родственн ...
Иньский оракул
Судя по содержанию гадательных надписей, под г. Аньян находился культовый центр, где происходили гадания шанского и других коллективов и хранился архив так называемого “иньского оракула”. Название “иньский оракул” идет от позднейшей древнекитайской письменной традиции, в гадательных текстах знак инь отсутствует. Это может быть объяснено ...