Проведення реформи 1861р в російській Україні
Кримська війна 1853-1856 рр. продемонструвала економічну відсталість, воєнну нездатність Російської імперії, виснажувала українські землі, що були основним джерелом постачання царської армії всім необхідним і поповнення її солдатами. Росія зазнала ганебної поразки, яка прискорила назрівання революційної ситуації.
19 лютого 1861 р. Олександр II підписав «Маніфест» про скасування кріпосництва і «Положення про селян, звільнених від кріпосної залежності». Селяни-кріпаки, що доти були власністю поміщиків, отримували особисту свободу. За садиби й польові наділи вони мали вносити викуп. Селянам дозволялося без сплати мита торгувати, відкривати фабрики та різні промисли, підприємства, займатися ремеслом за місцем проживання, вступати до гільдій і торговельних організацій.
Наслідком реформи 1861 р. стало й подальше розшарування селянства. До сільської буржуазії належало 448 тис. дворів (5 млн. осіб), що зосереджували майже 40% всіх надільних і приватних земель. Решту - 550 тис. дворів (5-6 млн. осіб) становили середняки, які були власниками четвертої частини надільних земель. Частина селян, які розорилися, йшла до господарств поміщиків, заможних селян і в промисловість.
Переход к НЭПу и необходимость приспособления государственного
аппарата к его условиям
«Основная и решающая задача нэпа - это установление смычки между той новой экономикой, которую мы начали строить (очень плохо, очень неумело, но всё же начали строить на основе совершенно новой социалистической экономики, нового производства, нового распределения), и крестьянской экономикой, которой живут миллионы и миллионы крестьян» ( ...
Иван Александрович Ильин. Биография Ивана Александровича Ильина
Творчество И.А. Ильина (1883 - 1954) "солнечным светом" вошло в общественное сознание России в начале 1990-х годов. Классик отечественной литературы Василий Белов, скупой на похвалу, сказал на IX съезде писателей России: если бы я раньше был знаком с трудами Ивана Ильина, я бы жил и писал по-другому. "Относительно русской ...
Сожженная Москва в 1812 г
В ночь на 4 сентября 1812 г. офицеры свиты и приближенные императора Наполеона находились в смятении. По мере того как в темном небе Москвы грозно ширилось багрово-красное зарево близкого пожара, тревога маршалов, генералов и ординарцев, озабоченно сновавших в пышных залах Кремлевского дворца, возрастала. Опасаясь гнева императора, никт ...