Проведення реформи 1861р в російській Україні
Кримська війна 1853-1856 рр. продемонструвала економічну відсталість, воєнну нездатність Російської імперії, виснажувала українські землі, що були основним джерелом постачання царської армії всім необхідним і поповнення її солдатами. Росія зазнала ганебної поразки, яка прискорила назрівання революційної ситуації.
19 лютого 1861 р. Олександр II підписав «Маніфест» про скасування кріпосництва і «Положення про селян, звільнених від кріпосної залежності». Селяни-кріпаки, що доти були власністю поміщиків, отримували особисту свободу. За садиби й польові наділи вони мали вносити викуп. Селянам дозволялося без сплати мита торгувати, відкривати фабрики та різні промисли, підприємства, займатися ремеслом за місцем проживання, вступати до гільдій і торговельних організацій.
Наслідком реформи 1861 р. стало й подальше розшарування селянства. До сільської буржуазії належало 448 тис. дворів (5 млн. осіб), що зосереджували майже 40% всіх надільних і приватних земель. Решту - 550 тис. дворів (5-6 млн. осіб) становили середняки, які були власниками четвертої частини надільних земель. Частина селян, які розорилися, йшла до господарств поміщиків, заможних селян і в промисловість.
Первый этап войны: отступление
Отступая, русские войска вели арьергардные бои, нанося противнику значительные потери. Основной задачей было объединить силы 1-й и 2-й Западных армий. Особенно тяжелым было положение 2-й армии Багратиона, которой угрожало окружение. Пробиться к Минску и соединиться там с армией Барклая не удалось: путь был отрезан. Багратион изменил нап ...
Государственный строй и управление
Волжский Эмират был государством раннефеодалъного типа. Во главе государства стоял эмир или эльтебер (предводитель, глава страны). Сведений о булгарских правителях сохранилось очень мало. Первым эмиром был Алмуш, который после принятия ислама стал называться мусульманским именем Джагфар ибн Абдулла. Его имя стоит на первых булгарских мо ...
Прогресс и регресс в политическом и социально-экономическом общественном
развитии.
Одна из существующих точек зрения состоит в том, что высшим и всеобщим объективным критерием общественного прогресса является развитие производительных сил, включая развитие самого человека. Она аргументируется тем, что направленность исторического процесса обусловлена ростом и совершенствованием производительных сил общества, включающи ...