Проведення реформи 1861р в російській Україні
Кримська війна 1853-1856 рр. продемонструвала економічну відсталість, воєнну нездатність Російської імперії, виснажувала українські землі, що були основним джерелом постачання царської армії всім необхідним і поповнення її солдатами. Росія зазнала ганебної поразки, яка прискорила назрівання революційної ситуації.
19 лютого 1861 р. Олександр II підписав «Маніфест» про скасування кріпосництва і «Положення про селян, звільнених від кріпосної залежності». Селяни-кріпаки, що доти були власністю поміщиків, отримували особисту свободу. За садиби й польові наділи вони мали вносити викуп. Селянам дозволялося без сплати мита торгувати, відкривати фабрики та різні промисли, підприємства, займатися ремеслом за місцем проживання, вступати до гільдій і торговельних організацій.
Наслідком реформи 1861 р. стало й подальше розшарування селянства. До сільської буржуазії належало 448 тис. дворів (5 млн. осіб), що зосереджували майже 40% всіх надільних і приватних земель. Решту - 550 тис. дворів (5-6 млн. осіб) становили середняки, які були власниками четвертої частини надільних земель. Частина селян, які розорилися, йшла до господарств поміщиків, заможних селян і в промисловість.
Архивы Поместного приказа
В тесной связи с Разрядным приказом находился по своим функциям Поместный приказ. Если первый ведал службой служилых людей, то последний заведовал раздачей им земель за службу[4].
Поместный приказ разделялся на столы - Московский, Псковский, Владимирский, Рязанский. Это древнейшие структурные подразделения приказа. В каждом из них прои ...
Английский абсолютизм при Генрихе VII и Генрихе VIII
При королевском дворе между знатными феодалами шла острая борьба за власть. Через два года после окончания Столетней войны в Англии началась война внутри государства. Феодалы разделились на две враждующие группы; каждая поддерживала одну из знатных семей, которые боролись между собой за престол. Так как в гербе одной семьи была изображе ...
Рекомендации по Центральной Азии
Межэтнические противоречия потенциально угрожают стабильности и безопасности всех государств центральноазиатского региона, в том числе и Республики Казахстан. В этой связи представляется целесообразным:
1. Необходимо не допустить «политизации» приграничных вопросов между Казахстаном и Узбекистаном и перерастания их в межэтническую плос ...