Histonow

Кримська війна 1853-1856 рр. продемонструвала економічну відста­лість, воєнну нездатність Російської імперії, виснажувала українські землі, що були основним джерелом постачання царської армії всім необхідним і поповнення її солдатами. Росія зазнала ганебної поразки, яка прискорила назрівання революційної ситуації.

19 лютого 1861 р. Олександр II підписав «Маніфест» про скасування кріпосництва і «Положення про селян, звільнених від кріпосної залеж­ності». Селяни-кріпаки, що доти були власністю поміщиків, отримували особисту свободу. За садиби й польові наділи вони мали вносити викуп. Селянам дозволялося без сплати мита торгувати, відкривати фабрики та різні промисли, підприємства, займатися ремеслом за місцем проживання, вступати до гільдій і торговельних організацій.

Наслідком реформи 1861 р. стало й подальше розшарування селянст­ва. До сільської буржуазії належало 448 тис. дворів (5 млн. осіб), що зосе­реджували майже 40% всіх надільних і приватних земель. Решту - 550 тис. дворів (5-6 млн. осіб) становили середняки, які були власниками четвертої частини надільних земель. Частина селян, які розорилися, йшла до госпо­дарств поміщиків, заможних селян і в промисловість.

Партия прогрессистов.
Партия прогрессистов оформилась в ноябре 1912г. Создание Партии прогрессистов, ставшей преемницей Партии мирного обновления, было подготовлено деятельностью фракции прогрессистов в 3-й Государственной думе (организатор и руководитель И.Н. Ефремов). Фракция объединяла депутатов, придерживавшихся «общей конституционности и прогрессивности ...

Итоги и причины незавершенности аграрной реформы Столыпина
Основным итогом столыпинской аграрной реформы явилось выделение из общин к 1916 г. 2,5 млн. домохозяев с площадью 16 млн. десятин. Этот процесс носил объективный, закономерный характер. Особый успех реформа имела в Новороссии и на Украине (в губерниях Таврической, Екатеринославской и Херсонской) и в нижнем Поволжье (в губерниях Самарско ...

Дворянство в пореформенной России. 1861-1904 гг.
Социальная природа российского дворянства в пореформенное сорокалетие определялась сложными процессами социально-экономической и политической эволюции страны, характерными для переходного периода формирования буржуазного общества. С одной стороны, дворянство унаследовало от феодальной эпохи значительную часть своей материальной базы, с ...