Проведення реформи 1861р в російській Україні
Кримська війна 1853-1856 рр. продемонструвала економічну відсталість, воєнну нездатність Російської імперії, виснажувала українські землі, що були основним джерелом постачання царської армії всім необхідним і поповнення її солдатами. Росія зазнала ганебної поразки, яка прискорила назрівання революційної ситуації.
19 лютого 1861 р. Олександр II підписав «Маніфест» про скасування кріпосництва і «Положення про селян, звільнених від кріпосної залежності». Селяни-кріпаки, що доти були власністю поміщиків, отримували особисту свободу. За садиби й польові наділи вони мали вносити викуп. Селянам дозволялося без сплати мита торгувати, відкривати фабрики та різні промисли, підприємства, займатися ремеслом за місцем проживання, вступати до гільдій і торговельних організацій.
Наслідком реформи 1861 р. стало й подальше розшарування селянства. До сільської буржуазії належало 448 тис. дворів (5 млн. осіб), що зосереджували майже 40% всіх надільних і приватних земель. Решту - 550 тис. дворів (5-6 млн. осіб) становили середняки, які були власниками четвертої частини надільних земель. Частина селян, які розорилися, йшла до господарств поміщиків, заможних селян і в промисловість.
Первые социал - демократические организации.
В 80-е-первой половине 90-х гг. в Петербурге, Москве, Твери, Харькове, городах Поволжья существовали организации революционеров-народников, правда, малочисленные, изолированные друг от друга, а деятельность их была малозаметной и не оказывала большого влияния на развитие революционного движения. С середины 90-х гг. члены этих органи ...
Булгарский Эмират и Древнерусское государство
Больше известий сохранилось о внешнеполитических связях Булгарского Эмирата с Русью и древнерусскими княжествами. Судя по летописям, мирное сотрудничество между ними нередко нарушалось военными столкновениями, которые возникали обычно из-за несовпадения интересов сторон в сфере внешней торговли.
В течение Х столетия Киевская Русь орган ...
Претензии на абсолютизм Брайншвейгского семейства. Правление Елизаветы
Петровны
С момента вступления Анны Иоановны на престол ее беспокоил вопрос о престолонаследии, ибо императрица была бездетна. Незадолго до кончины она объявила наследником престола младенца Иоанна Антоновича – своего внучатого племянника, сына своей племянницы Анны Леопольдовны и принца Антона Ульриха Брауншвейг-Бевернского (ребенок родился 12 а ...