Проведення реформи 1861р в російській Україні

Учебные материалы » Проведення реформи 1861р в російській Україні

Кримська війна 1853-1856 рр. продемонструвала економічну відста­лість, воєнну нездатність Російської імперії, виснажувала українські землі, що були основним джерелом постачання царської армії всім необхідним і поповнення її солдатами. Росія зазнала ганебної поразки, яка прискорила назрівання революційної ситуації.

19 лютого 1861 р. Олександр II підписав «Маніфест» про скасування кріпосництва і «Положення про селян, звільнених від кріпосної залеж­ності». Селяни-кріпаки, що доти були власністю поміщиків, отримували особисту свободу. За садиби й польові наділи вони мали вносити викуп. Селянам дозволялося без сплати мита торгувати, відкривати фабрики та різні промисли, підприємства, займатися ремеслом за місцем проживання, вступати до гільдій і торговельних організацій.

Наслідком реформи 1861 р. стало й подальше розшарування селянст­ва. До сільської буржуазії належало 448 тис. дворів (5 млн. осіб), що зосе­реджували майже 40% всіх надільних і приватних земель. Решту - 550 тис. дворів (5-6 млн. осіб) становили середняки, які були власниками четвертої частини надільних земель. Частина селян, які розорилися, йшла до госпо­дарств поміщиків, заможних селян і в промисловість.

Воспитание полководца
Александр Васильевич Суворов родился в ноябре 1730 г. в почтенной семье дворянского происхождения потомственных военных. Дед будущего генералиссимуса служил при Петре Великом генеральным писарем Преображенского полка, а отец, Василий Иванович Суворов, был денщиком этого императора. При Елизавете он получил чин генерала. Детство Суворова ...

Восточная (Крымская) война 1853 – 1856гг
Поводом для начала войны послужила распря между католическим и греко-православным (ортодоксальным духовенством), вспыхнувшая из-за обладания религиозными святынями христиан в Палестине. Российский император в феврале 1853 г. потребовал от Порты (турецкого правительства) поставить всех православных подданных Османской империи под его пок ...

Заключение.
В XVII и особенно в XVIII в. Османская империя, находилась в состоянии глубочайшего внутреннего кризиса. Изменение характера военно-ленного землевладения, резкое усиление эксплуатации крестьянства определили застой и упадок производительных сил страны. Разоряемая, неограниченными поборами крестьянство, иной раз было лишено возможности о ...