Проведення реформи 1861р в російській Україні
Кримська війна 1853-1856 рр. продемонструвала економічну відсталість, воєнну нездатність Російської імперії, виснажувала українські землі, що були основним джерелом постачання царської армії всім необхідним і поповнення її солдатами. Росія зазнала ганебної поразки, яка прискорила назрівання революційної ситуації.
19 лютого 1861 р. Олександр II підписав «Маніфест» про скасування кріпосництва і «Положення про селян, звільнених від кріпосної залежності». Селяни-кріпаки, що доти були власністю поміщиків, отримували особисту свободу. За садиби й польові наділи вони мали вносити викуп. Селянам дозволялося без сплати мита торгувати, відкривати фабрики та різні промисли, підприємства, займатися ремеслом за місцем проживання, вступати до гільдій і торговельних організацій.
Наслідком реформи 1861 р. стало й подальше розшарування селянства. До сільської буржуазії належало 448 тис. дворів (5 млн. осіб), що зосереджували майже 40% всіх надільних і приватних земель. Решту - 550 тис. дворів (5-6 млн. осіб) становили середняки, які були власниками четвертої частини надільних земель. Частина селян, які розорилися, йшла до господарств поміщиків, заможних селян і в промисловість.
Консерваторы, либералы и радикалы второй четверти XIX в.
Поражение декабристов и усиление полицейско-репрессивной политики правительства не привели к спаду общественного движения. Напротив, оно еще более оживилось. Центрами развития общественной мысли стали различные петербургские и московские салоны (домашние собрания единомышленников), кружки офицеров и чиновников, высшие учебные заведения ...
Примечания
[1] Саундерс Э. Сто дней Наполеона. М., 2002. С. 5.
[2] Акт Венского конгресса // Хрестоматия по истории России. Т. 2. М., 1997. С. 89 – 91.
[3] Там же. С. 91.
[4] Из мемуаров Талейрана // Тарле Е. Талейран. М., 1993. С. 276 – 285.
[5] Талейран Ш.-М. Мемуары. Екатеринбург, 1997.
[6] Предисловие // Талейран Ш.-М. Мемуары. Екатеринбу ...
Объект и предмет истории
Прошлое? Но какая польза от науки, обращенной в прошлое, уводящей в прошлое, напоминающей о прошлом, имеющей предметом своего изучения прошлое человеческого общества?
Так П. Валерии ее не принимал полностью как «самого опасного продукта» интеллектуальной деятельности ученых, А Вольтер признавал неизбежными спутниками истории искажения ...