Проведення реформи 1861р в російській Україні
Кримська війна 1853-1856 рр. продемонструвала економічну відсталість, воєнну нездатність Російської імперії, виснажувала українські землі, що були основним джерелом постачання царської армії всім необхідним і поповнення її солдатами. Росія зазнала ганебної поразки, яка прискорила назрівання революційної ситуації.
19 лютого 1861 р. Олександр II підписав «Маніфест» про скасування кріпосництва і «Положення про селян, звільнених від кріпосної залежності». Селяни-кріпаки, що доти були власністю поміщиків, отримували особисту свободу. За садиби й польові наділи вони мали вносити викуп. Селянам дозволялося без сплати мита торгувати, відкривати фабрики та різні промисли, підприємства, займатися ремеслом за місцем проживання, вступати до гільдій і торговельних організацій.
Наслідком реформи 1861 р. стало й подальше розшарування селянства. До сільської буржуазії належало 448 тис. дворів (5 млн. осіб), що зосереджували майже 40% всіх надільних і приватних земель. Решту - 550 тис. дворів (5-6 млн. осіб) становили середняки, які були власниками четвертої частини надільних земель. Частина селян, які розорилися, йшла до господарств поміщиків, заможних селян і в промисловість.
Основные положения крестьянской реформы.
19 февраля 1861 г. Александр II подписал манифест «О даровании крепостным людям прав состояния свободных сельских обывателей и об устройстве их быта», а также «Положение о крестьянах, вышедших из крепостной зависимости». Согласно этим документам крестьяне, ранее принадлежавшие помещикам, были объявлены юридически свободными и получали о ...
Корни, лежащие в основе межэтнических конфликтов. Понимание
межэтнического конфликта
В науке накопилось множество определений этого феномена, рассматриваемого как часть конфликта вообще. Можно сказать, что и этнический конфликт, как разновидность конфликта, отнюдь не является прецедентом современным. Он сопровождает человечество на протяжении длительного исторического периода, полного насильственных действий, разрушений ...
Партия правого порядка.
Партия правого порядка возникла в октябре 1905г. в Петербурге. Она получила прозвище «партия превосходительных чиновников»: её костяк составляли видные представители служилого и поместного дворянства (С.О. Лавров, граф В.А. Тизенгаузен), «цензовой» интеллигенции (П.П. Лыжин, А.В. Бобрищев-Пушкин) и крупной буржуазии (М.И. Алтухов, К.И. ...