Проведення реформи 1861р в російській Україні
Кримська війна 1853-1856 рр. продемонструвала економічну відсталість, воєнну нездатність Російської імперії, виснажувала українські землі, що були основним джерелом постачання царської армії всім необхідним і поповнення її солдатами. Росія зазнала ганебної поразки, яка прискорила назрівання революційної ситуації.
19 лютого 1861 р. Олександр II підписав «Маніфест» про скасування кріпосництва і «Положення про селян, звільнених від кріпосної залежності». Селяни-кріпаки, що доти були власністю поміщиків, отримували особисту свободу. За садиби й польові наділи вони мали вносити викуп. Селянам дозволялося без сплати мита торгувати, відкривати фабрики та різні промисли, підприємства, займатися ремеслом за місцем проживання, вступати до гільдій і торговельних організацій.
Наслідком реформи 1861 р. стало й подальше розшарування селянства. До сільської буржуазії належало 448 тис. дворів (5 млн. осіб), що зосереджували майже 40% всіх надільних і приватних земель. Решту - 550 тис. дворів (5-6 млн. осіб) становили середняки, які були власниками четвертої частини надільних земель. Частина селян, які розорилися, йшла до господарств поміщиків, заможних селян і в промисловість.
Перестройка аппарата по управлению народным хозяйством.
Создание Госплана
Конкретные шаги по внедрению экономических стимулов в народное хозяйство начались весной 1921 г. при выполнении решений X съезда РКП(б) о замене продовольственной разверстки натуральным налогом и допущении товарообмена в пределах местного хозяйственного оборота. В среднем размеры натурального налога оказались на 30—50% ниже размеров про ...
Внешняя политика
Основными задачами внешней политики России в XVI в. являлись: на западе — борьба за выход к Балтийскому морю, на юго-востоке и востоке — борьба с Казанским и Астраханским ханствами и начало освоения Сибири, на юге — защита страны от набегов крымского хана.
Присоединение и освоение новых земель. Образовавшиеся в результате распада Золот ...
Тукулерское государство аль-Хадж Омара
Среди преемников Ахмаду, наибольшую известность получил аль-Хадж Омар (1797—1864), выходец из племени ту ку лер (одного из народов Фульбе). Он был одним из выдающихся политических и религиозных деятелей Западной Африки. Выходец из среды мусульманского духовенства, в 20-е годы во время паломничества в Мекку примкнул к секте тиджанийя, в ...