Проведення реформи 1861р в російській Україні
Кримська війна 1853-1856 рр. продемонструвала економічну відсталість, воєнну нездатність Російської імперії, виснажувала українські землі, що були основним джерелом постачання царської армії всім необхідним і поповнення її солдатами. Росія зазнала ганебної поразки, яка прискорила назрівання революційної ситуації.
19 лютого 1861 р. Олександр II підписав «Маніфест» про скасування кріпосництва і «Положення про селян, звільнених від кріпосної залежності». Селяни-кріпаки, що доти були власністю поміщиків, отримували особисту свободу. За садиби й польові наділи вони мали вносити викуп. Селянам дозволялося без сплати мита торгувати, відкривати фабрики та різні промисли, підприємства, займатися ремеслом за місцем проживання, вступати до гільдій і торговельних організацій.
Наслідком реформи 1861 р. стало й подальше розшарування селянства. До сільської буржуазії належало 448 тис. дворів (5 млн. осіб), що зосереджували майже 40% всіх надільних і приватних земель. Решту - 550 тис. дворів (5-6 млн. осіб) становили середняки, які були власниками четвертої частини надільних земель. Частина селян, які розорилися, йшла до господарств поміщиків, заможних селян і в промисловість.
Индия после революционных событий 1905—1908 гг.
В июле английские власти организовали судебный процесс над Тилаком. Для того чтобы расправиться с вождем индийского освободительного движения, был подобран специальный состав присяжных, главным образом англичан.
Тилак использовал суд для разоблачения колонизаторов. Русский консул в Бомбее писал в одном из своих донесений, что Тилак про ...
Либерально-республиканская партия.
Идея создания Либерально-республиканской партии (ЛРП)
возникла в середине марта 1917г. среди октябристов, прогрессистов и левых кадетов. Было принято решение об издании печатного органа «Республика», образована комиссия по выработке программы.
08.04.1917г. состоялось учредительное собрание, поставившее главной программной целью создан ...
Рост феодального сепаратизма.
Фактическое превращение пожалованных ленных владений, в наследственные, ослабило зависимость турецких феодалов от центральной власти султана. Постепенно местные эмиры и паши стали признавать власть султана лишь номинально. Правители Балканских провинций превратились в самостоятельных князьков. Некоторые из них даже чеканили свою монету. ...